Щербаки Іван, Варвара та Сусанна, Соколова (Щербак) Алла, Соколов Володимир, Кривенченко Лідія

Іван та Варвара Щербаки проживали в м. Харків. Із ними мешкали дорослі доньки Сусанна й Алла та Аллин чоловік Володимир Соколов.

У жовтні 1941 р. німці окупували обласний центр, а в середині грудня зігнали місцевих євреїв у бараки біля Харківського тракторного заводу. До родини Щербаків по допомогу звернулася шкільна подруга Алли Ольга Брагиловська. Українці прихистили єврейку. Кілька місяців вона переховувалася в їхньому помешканні, а коли виникла небезпека викриття, спробувала покинути місто. Певний час блукала харківськими околицями й нарешті дісталася м. Богодухів, де жила її знайома Лідія Кривенченко.

Лідія зраділа появі Ольги й заповзялася допомагати. За кілька тижнів дістала для подруги фальшиві документи й улаштувала її на роботу – вчителювати в сільській школі неподалік міста. Але невдовзі місцеві жителі почали ставити запитання щодо зовнішності молодої вчительки, натякаючи на її єврейське походження. Тому наприкінці 1942 р. Ольга Брагиловська повернулася до м. Харків і знову прийшла до Алли. На той час родина брала активну участь у підпільній роботі і її квартира перетворилася на місце таємних зустрічей. Переховуватися там було небезпечно. Отож Щербаки познайомили Ольгу з членами підпільної організації, а вже ті прилаштували її в одному із сіл Харківщини.

Після війни Ольга повернулася до м. Харків і подякувала своїм рятівникам.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Івана й Варвару Щербаків, Сусанну Щербак, Аллу Соколову (Щербак), Володимира Соколова та Лідію Кривенченко Праведниками народів світу.