Сіроштани Андрій, Параска та Іван

Андрій і Параска Сіроштани з трьома дітьми проживали в м. Маріуполь на Донеччині. 8 жовтня 1941 р. його окупували нацисти. Перший зафіксований на території області масовий розстріл євреїв відбувся в місті 20–21 жовтня. Знищено було понад 8 тис. осіб.

Якось після чергової розправи гітлерівців над євреями старший син Сіроштанів почув у дворі дитячий плач. Підійшовши ближче, Іван побачив 10-річного Захарія Мельцена, сина сусідів. Одяг хлопчика був залитий кров’ю, що текла з великої рани на нозі. Захарій був наляканий і просив його заховати. Розповів, що батьків та брата вбили, а його поранили й, коли стемніло, зумів вибратися з ями. Незважаючи на жахливий біль, якось дістався додому. Іван розповів батькам, що Захарій ховається на горищі свого колишнього будинку. Сіроштани вирішили забрати його до себе й переховували впродовж двох місяців. Параска вилікувала хлопцеві рани, навчила, як і про що говорити з людьми, щоб не викликати підозри.

Узимку на їхній вулиці в одному з будинків заквартирували німці, і переховувати єврейську дитину стало небезпечно. Щойно почало тепліти, Сіроштани переправили Захарія в сільську місцевість, де він прилаштувався пастухом худоби.

Після вигнання німців хлопчина повернувся до м. Маріуполь і деякий час жив у родині Сіроштанів. Після еміграції підтримував зв’язок зі своїми рятівниками.

У 1998 р. Яд Вашем визнав Андрія та Параску Сіроштанів і їхнього сина Івана Праведниками народів світу.

/