Сивохіни Зінаїда й Тетяна

Зінаїда Сивохіна мешкала з донькою Тетяною в м. Бердичів на Житомирщині. Її чоловік загинув на фронті в перші дні німецько-радянської війни. Уже 7 липня 1941 р. до райцентру ввійшли німці. Перше масове знищення євреїв відбулося 15 вересня. Наступний розстріл – 3 листопада. Тоді було вбито 2 тис. осіб. Після того розстрілу в м. Бердичів залишилося, за підрахунками дослідників, 226 євреїв-ремісників.

Восени 1941 р. навпроти житла Зінаїди Сивохіної винайняли квартиру дві жінки – Віра Гельтман та Надя Ермес. Обидві належали до місцевої підпільної організації, були єврейками, але жили з фальшивими документами. Згодом їхня квартира стала місцем зустрічі членів підпілля та партизанів. Потім до них доєдналася й Зінаїда. Одного разу один із підпільників привів на квартиру Розу Мотовилівську й попросив її заховати. Зінаїда забрала жінку до себе. Ситуація в місті була напружена, тому за кілька місяців Розу вирішили звідти вивезти. Утікачка дісталася до м. Вінниця, але пізніше Зінаїді розповіли, що її вбили.

Узимку 1942 р. Зінаїда Сивохіна з донькою взялися переховувати 14-річного Наума Епельфельда. Тетяна добре знала хлопця, адже вчилася з ним в одній школі. Його мати, сестра й бабуся були вбиті в листопаді 1941 р., а батько Ашер переховувався за містом. Сивохіни опікувалися Наумом до кінця окупації. Після війни хлопця розшукав батько. Ашер Епельфельд усе життя був вдячний українській родині за врятованого сина.

У 1993 р. Яд Вашем визнав Зінаїду Сивохіну та її доньку Тетяну Праведниками народів світу.

/