Денисенко Тетяна

Під час німецько-радянської війни Тетяна Денисенко із сином Володею проживала в с. Орлове на Херсонщині. Її чоловіка Івана з початком бойових дій мобілізували на фронт. На початку періоду окупації до села приїхала дружина Іванового брата Василя, який теж пішов на війну, Ліза Денисенко з двома доньками. Їй здавалося, що на чоловіковій батьківщині буде безпечніше пережити окупацію, адже в м. Херсон усі знайомі й сусіди знали, що вона єврейка.

Тетяна запросила родичку пожити в себе. Лізині документи жінки закопали на городі. Сподівалися, що ніхто в селі не здогадається про національність Василевої дружини. Утім, через кілька місяців, на початку січня 1942 р., до будинку Денисенків під’їхала вантажівка, в якій сиділи місцева вчителька, теж єврейка, Діна Ісаківна та родина кравця Самойла. Поліцаї без пояснень заштовхали Лізу з доньками в машину й повезли до Херсонської в’язниці.

Тетяна в розпачі звернулася до місцевого священника, який погодився надати довідку, що Ліза Денисенко, в дівоцтві Пуріц, була ним охрещена. Їй також вдалося вмовити кількох знайомих підписати свідчення, що Лізина мати була українкою, а вітчим Йосип Пуріц – євреєм. Завдяки цим паперам Тетяна змогла забрати Лізу з дітьми із в’язниці. Надалі рятівниця стала обачнішою і відвела своїх підопічних до знайомих у сусіднє с. Дрімайлівка. Лише за кілька місяців, коли стало безпечно, повернула їх додому. Лізина молодша донька не витримала поневірянь і померла від хвороби.

Після війни повернулися з фронту Іван та Василь. На жаль, Василь невдовзі помер від отриманих ран. Ліза зі старшою донькою Жанною повернулася до м. Херсон, де згодом удруге вийшла заміж і народила дівчинку. В Івана й Тетяни після війни теж з’явилося на світ четверо дітей.

У 2008 р. Яд Вашем визнав Тетяну Денисенко Праведником народів світу.

/