Демиденко Марія

Марія Демиденко проживала в с. Коханівка на Одещині. Під час німецької окупації врятувала єврейку Олену Маркус.

19-річна Олена з батьками Давидом і Голдою та молодшим братом Ісраелем під час німецької окупації опинилася в гетто м. Ананьїв. Місто окупували 7 серпня 1941 р., і вже на початку вересня відбувся перший масовий розстріл євреїв. Тоді загинули батьки й брат Олени, а вона вижила, бо заночувала в гостях. Дівчина була у відчаї, адже розуміла, що залишаючись у подруги, наражатиме на небезпеку не лише себе, а і її. На щастя, виявилося, що вціліла одна з батькових сестер – тітка Хана. Вона знайшла племінницю й допомогла їй дістатися до с. Коханівка, що за 15 км від м. Ананьїв. Там жила давня подруга тітки Марія Демиденко, на допомогу якої вона розраховувала.

Марія Григорівна мешкала самотою, ні синів, ні дочок не мала, тож відразу перейнялася горем Хани, почувши, що дітей тієї розстріляно. Єврейка просила подругу заховати Олену – єдину, хто залишився з рідних, а сама пішла шукати іншого прихистку. Олена прожила в Марії два з половиною роки, переховуючись в одній кімнаті – на печі. Сусідню кімнату Марія здавала фельдшерці, з якою працювала. Квартирантка здогадувалася, що Олена – єврейка, але не виказала колегу.

Після війни Олена повернулася до м. Ананьїв і вступила до Одеського медінституту. У роки окупації, проведені з Марією, яка працювала в медичному пункті, дівчина теж вирішила пов’язати життя з медициною.

У 2008 р. Яд Вашем визнав Марію Демиденко Праведником народів світу.

/