Грабовські Андрій, Марина, Леонід та Микола

Андрій і Марина Грабовські із синами Леонідом та Миколою проживали в с. Болюхівка на Вінниччині. Під час нацистської окупації, у вересні 1942 р., на їхньому обійсті з’явилися сестри-єврейки Ліза Духно зі своїм сином Володею та Сара Борисовська з донькою Естер. Жінки не стали приховувати своє походження – відразу призналися, що втекли з Іллінецького табору. Ще від весни вони блукали навколишніми селами, переховувались у лісах і просили їжі в місцевих селян. 24 квітня 1942 р. в смт Іллінці відбувся масовий розстріл нацистами євреїв. Того дня загинули Лізині чоловік і старший син. Тоді жінка з молодшим сином та сестрою вирішила втікати з міста.

Грабовські погодилися прийняти втікачок, переховували їх то в корівнику, то в ямі для овочів. Узимку, щоб не наражати господарів на небезпеку, єврейки вирішили приєднатися до партизанського загону й попросили їх опікуватися лише хлопчиком та дівчинкою. Сини-підлітки Грабовських допомогли Сарі й Лізі дістатися Борисівського лісу й приєднатися до місцевих партизанів.

Усі євреї вижили й після вигнання гітлерівців із регіону возз’єдналися з своїми родичами. Пізніше виїхали за кордон.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Андрія та Марину Грабовських Праведниками народів світу, а у 2000 р. це звання отримали також їхні сини Леонід і Микола.

/