Борчаківські Михайло та Євдокія, Рудюк (Борчаківська) Клавдія

Подружжя Михайла та Євдокії Борчаківських із трьома дітьми – Віктором, Клавдією та маленьким Андрієм – проживало в м. Острог на Рівненщині. Сусідкою родини була Хана Штройман, яка мала племінницю-варшав’янку Ірину Шенескример.

У 1939 р. Ірина приїхала навідати тітку, а повернутися додому вже не змогла, бо на той час її рідне місто, польську столицю, окупувала нацистська Німеччина.

Коли 30 червня 1941 р. гітлерівці захопили м. Острог, обох жінок переселили до гетто. Восени 1942 р. Ірині вдалося звідтіля втекти. Вона попросила прихистку в родини Борчаківських. Розповіла сусідам про загибель тітки Хани та свої поневіряння після втечі без їжі й води. Михайло та Євдокія облаштували для Ірини укриття й упродовж наступних 16 місяців переховували єврейку. Згодом по допомогу до української родини звернулася Гіта Штайнберг, уродженка м. Острог. Попри небезпеку та нестатки Борчаківські прийняли і її. Більшість часу єврейки проводили в погребі, про них дбала 14-річна Клавдія. Дівчинка приносила їм їсти, розповідала новини й намагалася підтримувати втікачок.

Після вигнання частин Вермахту з м. Острог Ірина Шенескример мобілізувалася до Червоної армії, а після війни оселилася в м. Мінськ. Ірина Штайнберг (Това Реувені) переїхала до Польщі, а згодом емігрувала до Ізраїлю. Обидві підтримували зв’язки з Борчаківськими та їхньою дочкою Клавдією протягом довгих років, називаючи й надалі Євдокію та Михайла мамою і татом, як звикли це робити в той час, коли ховалися в їхньому домі.

У 1996 р. Яд Вашем визнав Михайла та Євдокію Борчаківських Праведниками народів світу, а в 1999 р. це звання отримала їхня донька Клавдія Рудюк (Борчаківська).

/