Іванова Ольга, Вельмики Сидір, Марина й Текля

Під час нацистської окупації Ольга Іванова з донькою Пелагеєю мешкала на околиці м. Бердичів на Житомирщині. Працювала на шкіряному заводі. Чоловіка мобілізували на фронт.

Через місяць після зайняття міста частинами Вермахту почалося масове переселення євреїв до гетто, створеного в районі міського базару. 25 серпня до м. Бердичів прибув штаб обергрупенфюрера СС і генерала поліції на окупованих територіях Фрідріха Єкельна. Того самого дня його штабна рота розпочала масові розстріли єврейського населення – було страчено 546 осіб. 27 серпня близько 2 тис. людей, переважно жінок та дітей, вивезли до с. Бистрик і там розстріляли. Акції знищення тривали й у вересні.

Якось до будинку Ольги постукала жінка й попросила їжі для дитини. Це була Міндля Купцова. Їй пощастило втекти з місця розстрілу з трирічним сином Менделем Розенбергом. Господиня нагодувала втікачів і, попри ризик, запропонувала єврейці в неї залишитися. Упродовж кількох місяців вони жили в будинку Іванових. Міндля заробляла на прожиток шиттям одягу, який Ольга продавала на базарі. Та якось Ольжині сусіди почали цікавитися, чому в її оселі так багато дитячого крику, адже змусити Менделя й Пелагею сидіти тихо було майже неможливо. Малюки хотіли бавитися й досить гучно висловлювали емоції. Отож Ольга запропонувала Міндлі перебратися до своєї подруги в сусіднє с. Райки. Пелагею жінки залишили вдома, а Менделя, перевдягнувши дівчинкою, забрали із собою. Ольга взяла свою швейну машинку, щоб на новому місці Міндля теж могла заробляти гроші кравецтвом. У с. Райки Ольга передала своїх підопічних родині Вельмиків. Сидір та Марина багато працювали в полі, тож усю хатню роботу довірили Міндлі – вона готувала, прала, порала худобу. Старша донька Вельмиків Текля допомагала глядіти малого Менделя. У селі єврейка та її син почувалися порівняно безпечно й прожили в українській родині до вигнання нацистів із регіону. У січні 1944 р. втікачі повернулися до рідного м. Бердичів.

У дорослому віці Мендель емігрував до Ізраїлю. Чоловік знав історію свого порятунку й завжди тепло згадував українців, яким завдячував життям. У 2000 р. Яд Вашем визнав Ольгу Іванову, Сидора й Марину Вельмиків та їхню доньку Теклю Праведниками народів світу.

/