Тимчина Даниїл

Ієромонах Даниїл (світське ім’я – Дмитро Тимчина) народився 5 листопада 1900 р. в с. Вербиця, що на пограниччі з Польщею. Послушником Свято-Успенської Унівської лаври Студійського уставу став у віці 22 років, тобто в 1922 р. 2 березня 1926 р. прийняв малу схиму з ім’ям Даниїл. Водночас розпочав у м. Куликів навчання при цехові за ремісничим профілем «Кушнірсько-кожухарська справа». Згідно зі свідоцтвом, одержаним 1 червня 1928 р., воно тривало від 1 травня 1925 р. до 28 травня 1928 р. Здобуті навички схимонах удосконалював і надалі. 26 серпня 1936 р. Промислова палата в м. Львів видала йому свідоцтво про успішно складений іспит і присвоєне звання челядника (підмайстра).

Проте в 1930-х рр. перед Даниїлом уже стояли інші завдання, довірені братами Шептицькими. Наприкінці 1920-х рр. він стає префектом унівського сиротинця, про що свідчить запис у збірнику «Дарунок любові», який він уклав із нагоди відпусту в Свято-Успенській Унівській лаврі 25 листопада 1929 р. Педагогічні навички Даниїл надалі вдосконалює теж. 12 грудня 1931 р. він одержує свідоцтво про закінчення в м. Варшава курсів вихователів опікунських закладів для дітей і молоді, організованих Міністерством праці та соціального захисту Польщі упродовж 14 вересня – 12 грудня.

22 травня 1931 р. – складає позачерговий іспит перед державною комісією в м. Перемишляни. За його підсумками було видано свідоцтво, яке прирівнювалося до документа про закінчення семикласної школи. Відтоді для Даниїла розпочалося нове життя у стінах Львівської духовної семінарії Святого Духа.

По закінченні Львівської духовної семінарії Святого Духа він короткий час побув префектом сиротинця, а напередодні Другої світової війни обійняв надзвичайно відповідальну й важливу для монастиря посаду – наставника новиків у Свято-Успенській Унівській лаврі. Улітку 1939 р. під його наглядом було близько 30 осіб.

З установленням німецького окупаційного режиму в регіоні на початку липня 1941 р. ієродиякона Даниїла (Тимчину) було вкотре призначено префектом відновленого сиротинця.

У серпні 1942 р. митрополит Андрей Шептицький розпочав акцію з порятунку євреїв. Координаційна група в м. Львів мала створити мережу місць, куди таємно переправляли б дітей і дорослих. Одним із них стала Свято-Успенська Унівська лавра.

Для трьох єврейських хлопців монастир виявився постійним сховком. Ними, власне, й опікувався в 1942–1944 рр. ієродиякон Даниїл. Звали їх Дорко Боровецький (Одед Амарант, 1935 р. н.), Данило Червінський (Адам Даніель Ротфельд, 1938 р. н.) та Левко Хамінський (Леон Хамайдес, 1935 р. н.).

Ієродиякон був надзвичайно обережним, строгим і передбачливим у цій справі, що могла коштувати життя йому, його співбратам та довіреним дітям. Передусім він пояснив єврейським хлопцям, як поводитися в товаристві інших. Очевидно, навіть розробив цілу систему заходів конспірації. Скажімо, заборонив їм говорити про своє минуле, відвідувати туалет, коли там були сторонні. Митися діти теж вирушали парами. Оскільки число хлопців було непарним, один ходив разом із монахом. Для дотримання дисципліни схимонах розробив жорстку систему покарань, що стосувалася всіх без винятку вихованців сиротинця.

Як наслідок – за наступні два роки німецька влада не виявила трьох хлопців, попри обшуки та доноси. По завершенні окупації Леона Хамайдеса та Одеда Амаранта було перевезено до м. Львів, де першого всиновила жінка-єврейка, а другий повернувся до своїх батьків. Адама Даніеля Ротфельда ніхто не всиновив і не забрав, тому він перебував в унівському сиротинці аж до ліквідації самого закладу.

Із другим приходом радянської влади до Галичини розпочався останній етап у житті ієродиякона Даниїла (Тимчини). Студита заарештовують. 27 грудня 1947 р. він засуджений за статтею 54-1а і 54-11 Кримінального кодексу УРСР до 10 років ув’язнення. Термін відбував спочатку «на Воркуті», деякий час – у м. Іркутськ. Певний час перебував у тюрмі разом із Патріархом Йосифом Сліпим (1892–1984).

Працював на лісоповалі. Зазнавав знущань табірних наглядачів. Напередодні свого звільнення схимонах Даниїл перебував у Комі АРСР. Звільнений 8 травня 1956 р. 15 травня 1956 р. одержав паспорт, і відтоді розпочався його шлях додому.

Нез’ясованим залишається таке питання: одержав пресвітерські свячення ієродиякон Даниїл (Тимчина) під час свого ув’язнення чи його висвятив у м. Львів після повернення із заслання владика Миколай Чарнецький (1884–1959)? Хай там як, а в 1958 р. він уже був ієромонахом і здійснював душпастирське служіння в м. Рава-Руська.

У прикордонному з Польщею містечку він оселився, бо там після депортації з Надсяння мешкали його найближчі родичі. У м. Рава-Руська він прожив аж до смерті, працював сторожем на засолювальній базі. 20 жовтня 1970 р. вийшов на пенсію.

Відразу після приїзду до м. Рава-Руська – розпочав активне душпастирське служіння. Щодня відправляв Святу Літургію. Хрестив дітей, уділяв шлюби, сам випікав просфори. Перед великими святами їздив довколишніми селами, сповідав людей і правив Служби Божі. Крім рава-руських околиць, бував у багатьох селах Яворівщини та Сокальщини.

Активність підпільного священника, звичайно, привернула увагу влади. Студитові запропонували перейти до Російської православної церкви, обіцяли парафію. Але він категорично відмовився.

Ієромонах Даниїл (Тимчина) твердо вірив і казав рідним, що Свято-Успенська Унівська лавра ще відродиться й він туди повернеться. Бажав бути похованим на кладовищі біля рідного монастиря.

8 липня 1972 р. отець ішов із лазні, де після виходу на пенсію працював сторожем. У нього стався інсульт. Він упав і помер на місці. Поховали його на місцевому цвинтарі в м. Рава-Руська. Нині триває процес підготовки перепоховання ієромонаха Даниїла (Тимчини) на монашому цвинтарі, що на Чернечій горі біля Свято-Успенської Унівської лаври.

31 грудня 2008 р. в м. Єрусалим на засіданні комісії при Яд Вашем на підставі зібраних свідчень було ухвалено рішення присвоїти ієромонахові Даниїлу (Тимчині), який у роки нацистської окупації ризикував своїм життям, рятуючи євреїв, звання «Праведник народів світу». Ієромонаха було відзначено пам’ятною медаллю, а його ім’я викарбувано на стіні пошани Алеї Праведників Яд Вашем.